Ну и что, что меня зовут Рома? Весело было мне в банде наркоманов залежаться и рассказывать анекдоты про закладки. Ах да, не все же будут в курсе, что это такое. Давайте сначала я вам расскажу, что это такое, а потом уже перейдем к моей фееричной истории про кодеин.
Закладка, это то, что ты кладешь себе в нос и занюхиваешь. Вот таким образом можно задвигаться, понимаете? А задвигаться, это значит чувствовать себя в усиленном режиме, прямо как супергерой. Конечно же, это все в пределах досягаемости нашей прекрасной фантазии.
Итак, я решил попробовать кодеин. Это такие белые таблеточки, которые ты растворяешь и занюхиваешь. Слышал я много хороших отзывов о нем от своих друзей в банде. Им он помогал забыть о всех проблемах и просто наслаждаться жизнью.
Пришел я в свою любимую точку сбыта, где всегда находились все необходимые штучки. Забрал я себе пару пачек кодеина и отправился в парк. Откуда знал, что именно в парке будет моя вписка? Ну, как всегда, информация передается по телефону и потом достигает меня.
Вечеринка была уже в самом разгаре, когда я пришел. Все водились, все задвигались, словно дети в песочнице. Я, конечно, тоже не стал отставать и влился в общую массу. В комнате так пахло этаминалом натрия, что казалось, будто я нахожусь в химической лаборатории.
Когда-то в моей жизни был момент, когда я пробовал болт. Да, первитин, а не что-то другое. Это было сумасшествие, когда весь мир расплывался перед глазами, а башня кружилась так, что мне казалось, что я сейчас обязательно упаду. Говорят, что болт - это не самый лучший наркотик, но это относительное понятие. Каждый выбирает для себя то, что ему по душе.
А кодеин, судя по отзывам, это как раз то, что мне нужно. Мне хотелось просто забыть обо всем и наслаждаться моментом. И я не пожалел, что решился на это.
Вот так я и гулял по парку, занюхивая свои закладки и слушая музыку в наушниках. Да, я люблю одиночество и тишину. Меня это успокаивает и позволяет окунуться в другой мир. Мир, где все проблемы решаются одним движением.
Наркотики - это, конечно, не самая лучшая линия жизни, но если ты знаешь меру и умеешь контролировать себя, то вполне можно насладиться одним-двумя вечерами без последствий.
Я продолжал гулять по парку, наблюдая за людьми. Каждый из них был в своем мире, каждый наслаждался этим моментом. Интересно, о чем они думали в этот момент? Может быть, они тоже занюхивали закладки и путешествовали в свои личные миры?
А я наслаждался каждым мгновением. Ведь кодеин дарил мне чувство радости и беззаботности. В тот день я забыл о всех проблемах, о всех тревогах и просто был счастливым. Какого еще счастья может быть в этой жизни?
Была уже глубокая ночь, когда я решил вернуться домой. Но перед этим я зашел в ближайший магазин и купил себе еще пару закладок на следующий раз. Ах да, забыл сказать, что это была уже моя третья пачка кодеина за одну неделю. Да, я уже начал задвигаться и это было прекрасно. Хоть и знал, что нужно быть осторожным с этим делом, но в тот момент я не думал ни о чем, кроме своего наслаждения.
Вернувшись домой, я лег на кровать и продолжил слушать музыку. Моя башня все еще кружилась, но это больше придавало мне эйфорию, чем страх. Я знал, что на следующий день придется уйти оттуда, ведь там уже было слишком жарко. Но это было мое решение и я готов был принять его последствия.
Так закончился мой незабываемый день с кодеином. Может быть, это был последний раз, когда я решился на этот шаг, но это уже другая история. Сейчас я просто наслаждаюсь этими мгновениями и приходит понимание, что все пройдет. Ведь жизнь - это такое хрупкое и непредсказуемое понятие. И мы должны уметь наслаждаться каждым моментом, несмотря на все преграды.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
